Генітальний герпес

Генітальний герпес — це хронічне вірусне захворювання, що вражає слизові оболонки та шкіру статевих органів. Збудником є вірус простого герпесу (ВПГ) 1-го або 2-го типу. Особливість цієї інфекції полягає в тому, що після потрапляння в організм вірус залишається в нервових гангліях на все життя. Він може перебувати у латентному (сплячому) стані та реактивуватися при несприятливих умовах, спричиняючи дискомфорт і ризик зараження статевих партнерів.

Причини та шляхи інфікування

Основним джерелом інфекції є людина з клінічними проявами або безсимптомний носій вірусу.

• Статевий шлях: основний спосіб передачі при будь-яких формах статевого контакту.
• Прямий контакт: через мікротріщини шкіри та слизових оболонок при тісному фізичному контакті.
• Вертикальний шлях: передача від матері до дитини під час пологів.

Фактори, що провокують загострення (рецидив):

• Різке зниження імунітету та авітаміноз.
• Хронічні стреси та перевтома.
• Переохолодження або тривале перебування на сонці.
• Гормональні зміни (наприклад, під час менструального циклу).
• Супутні інфекційні захворювання.

Симптоми та етапи прояву
Захворювання зазвичай проходить кілька стадій, кожна з яких має характерні ознаки:
1. Продромальний період: відчуття печіння, свербежу, поколювання або болю в області майбутніх висипань.
2. Стадія висипу: поява дрібних згрупованих пухирців, наповнених прозорою рідиною, на тлі почервонілої шкіри.
3. Утворення виразок: пухирці лопаються, утворюючи болючі ерозії або виразки, які згодом покриваються скоринками.
4. Загальні симптоми: можливе збільшення пахових лімфовузлів, підвищення температури тіла та загальна слабкість (частіше при первинному зараженні)

Діагностика та лікування в МЦ «Відновлення»
Оскільки герпес має схильність до рецидивів, фахівці нашого центру на вул. Любарській, 4, фокусуються на пригніченні активності вірусу та зміцненні імунного захисту.
1. Огляд проктолога/гінеколога/уролога: оцінка характеру висипань та диференціальна діагностика з іншими інфекціями.
2. Лабораторна діагностика: ПЛР-тестування (визначення типу вірусу 1 або 2) та ІФА (аналіз на антитіла IgG та IgM) для визначення стадії процесу (гостра чи хронічна).
3. Противірусна терапія: призначення специфічних препаратів, що блокують розмноження вірусу, скорочують період загострення та зменшують частоту рецидивів.
4. Імунокорекція: підтримка захисних сил організму для тривалої ремісії.
5. Місцева терапія: використання засобів для прискорення загоєння виразок та зняття больового синдрому.