Трихомониаз

Трихомоніаз — це інфекційне захворювання сечостатевої системи, яке входить до групи інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Його збудником є одноклітинний паразит — піхвова трихомонада (Trichomonas vaginalis). Це одна з найбільш розповсюджених ІПСШ у світі. Небезпека паразита полягає в його здатності «поглинати» інші патогени (наприклад, хламідії), захищаючи їх від впливу антибіотиків, що часто призводить до прихованих змішаних інфекцій.

Причини та шляхи інфікування

Основним джерелом інфекції є людина (хвора або безсимптомний носій).

• Статевий шлях: зараження відбувається під час будь-якого незахищеного статевого акту.
• Контактно-побутовий шлях: зустрічається вкрай рідко, оскільки трихомонада швидко гине у зовнішньому середовищі. Проте можливе зараження через вологі рушники, мочалки або білизну одразу після використання інфікованою особою.

Вертикальний шлях: передача від матері до дитини під час пологів

Симптоми та прояви

Захворювання може протікати гостро або в прихованій формі. Симптоматика дещо відрізняється у чоловіків та жінок.

У жінок:

• Специфічні виділення: рідкі, пінисті виділення жовто-зеленого кольору з різким неприємним запахом.
• Свербіж та печіння: інтенсивний дискомфорт у ділянці зовнішніх статевих органів та піхви.
• Почервоніння слизової: яскраво виражене запалення (так звана «сунична шийка матки», що виявляється при огляді).
• Дизурія: болюче та часте сечовипускання.

У чоловіків (часто протікає безсимптомно):

• Печіння під час сечовипускання або після еякуляції.
• Незначні слизові виділення з уретри.

Симптоми простатиту або запалення яєчка (при висхідній інфекції).

Діагностика та лікування в МЦ «Відновлення»

Оскільки трихомонади вміють «маскуватися» під клітини імунітету, для їх виявлення потрібна високоточна діагностика.

1. Мікроскопія мазка: дослідження нативного препарату для пошуку рухливих трихомонад.
2. ПЛР-тестування: найсучасніший та найточніший метод, що виявляє ДНК паразита навіть при низькій концентрації.
3. Бактеріологічний посів: «золотий стандарт» для виявлення прихованих форм та перевірки чутливості до препаратів.
4. Специфічна антипаразитарна терапія: використання препаратів групи нітроімідазолів.
5. Одночасне лікування партнерів: критично важлива умова для запобігання повторному інфікуванню (реінфекції).
6. Контроль виліковності: проведення повторних тестів через 2–4 тижні після завершення курсу.