Це історія про те, як ментальний стрес може миттєво трансформуватися у фізичний біль.

Гострий напад тривоги та паніки, що почався із серцебиття та тремору, завершився відчуттям, що права рука «чужа»: оніміння, поколювання («мурашки») та різкий, неприємний біль при будь-якому доторку. Хоча рука функціонувала, якість життя була критично порушена.

«Я відчувала внутрішню тривогу, серце «калатало», а потім рука стала ніби чужою. Я боялася її торкатися. Здавалося, що це щось жахливе, і жоден лікар не міг пов’язати ці два стани,» — розповідає Пацієнтка.

Пацієнтка звернулася до нашого Центру, розуміючи, що лише лікування руки тут не допоможе. Їй потрібен був фахівець, який бачить цілісну картину.

Неврологиня, швидко встановила корінь проблеми: панічна атака. Через інтенсивний викид стресових гормонів і гіпертонус, що виникає при паніці, відбувся сильний спазм м’язів шиї та плечового пояса. Ці спазмовані м’язи фактично защемили нерв, який відповідає за чутливість руки.
Діагностичні УЗД щитовидної залози, судин голови та шиї, а також аналізи крові були проведені для повного виключення інших серйозних патологій. Це дало пацієнтці перше полегшення: знання того, що це не щось небезпечне для життя.

Оскільки проблема мала защемлений нерв, до роботи долучився ортопед-травматолог. Він розробив прицільну програму декомпресії нерва, спрямовану на швидке усунення больового синдрому.

— Фізична терапія включала три ключові компоненти, які виконував наш досвідчений масажист під контролем лікаря:
Точковий масаж та робота з тригерними точками: Мануальний вплив для глибокого розслаблення спазмованих ділянок.

— Міостимуляція: Апаратний метод для відновлення нормального тонусу м’язів без їхнього перенапруження.

— Кінезіотейпування шиї та руки: Забезпечення м’якої підтримки м’язів і нервових волокон, що допомагало закріплювати результати після процедур.

Пацієнтка зараз активно проходить свій шлях відновлення. Ми успішно усунули фізичні наслідки стресу і навчили її тіло реагувати на лікування. Попереду — повне закріплення результату і, за потреби, подальша робота з психоемоційною стійкістю.